НЕДОЛІКИ ТРАДИЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ
Основою навчання в державних й приватних школах є традиційна класно-урочна система, при якій учитель пояснює матеріал відразу для всього класу. Ця система давно застаріла й не відповідає запитам сучасного життя.
Насамперед, традиційна система освіти не враховує різну швидкість засвоєння матеріалу учнями. Погодинна шкільна програма орієнтується на «середнього» учня, у результаті чого одна частина учнів не встигає за програмою й змушена звертатися до репетиторів, а інша частина, швидко розібравшись із новою темою, змушена чекати й простоювати.
Ще одним мінусом традиційної системи є великий обсяг домашніх завдань. Очікується, що в ході виконання домашніх завдань учні, що не засвоїли нову тему на шкільному уроці, зможуть розібратися з нею вдома. Але фактично, це лише перевантажує учнів, а також забирає багато часу в батьків, які змушені виконувати домашні завдання разом зі своїми дітьми, пояснюючи їм те, що вони не засвоїли в школі.
Крім того, традиційна система освіти не розвиває в учнів здатність до критичного мислення, самостійної оцінки інформації й винесення власних висновків. Замість цього на іспиті перевіряється те, наскільки близько до тексту учень може переказати матеріал або процитувати автора. Інакше кажучи, у пріоритет ставиться не глибоке розуміння матеріалу й розвиток гнучкості мислення, а розвиток механічної пам’яті.
До мінусів традиційної системи варто також віднести відірваність теорії від практики. Як правило, учні не бачать зв’язку між тим, що вони вивчають, і тим, із чим їм треба бути зіштовхнутися в реальному житті, не розуміють, як ці знання можна застосувати на практиці. Звідси й низька мотивація учнів, відсутність цілей у навчанні, небажання вчитися, протест проти вчителів і школи.
Ще один недолік полягає в тому, що традиційна система освіти не виявляє перешкод у навчанні, через які учні не можуть засвоїти матеріал і змушені його механічно заучувати. Вона не дає учнем інструменту для навчання, не вчить самостійності.
